25-26 березня 1950, у Німеччині, відбулася конференція, скликана Союзом Українських Соціалістів (координаційним центром української лівиці). На конференції представники українських історичних соціалістичних партій — Української Соціал-Демократичної Партії, Української Партії Соціалістів-Революціонерів, Української Соціалістично-Радикальної Партії та Української Соціал-Демократичної Робітничої Партії, а разом і безпартійні демократичні соціалісти прийняли рішення ввійти в одну єдину партію — Українську Соціалістичну Партію.

Конференція обрала Центральний Комітет УСП, до якого ввійшли та функції між собою поділили так: голова — Григорій Денисенко, заступник голови й уповноважений на В. Британію Омелян Волинець, Панас Феденко — генеральний секретар і зовнішні зносини, Іван Лучишин — організаційні справи, Сприридон Довгаль — преса й інформація, Антін Чернецький — професійні справи, Ілля Попович — фінансові справи, Богдан Феденко — справи молоді, Ісаак Мазепа — без окремих функцій. До Контрольної Комісії обрано: Василя Діберта, Павла Котовича й Григора Ничку.

Якщо читати подальшу історію Української Соціалістичної Партії, то може скластися враження, що

А VII сесія УНРади, до речі, позбавила ОУНз