У лютому 2026, у журналі Academics, професор Південно-Східного університету (Нанкін, Китай) Чень Хунбін опубілкував статтю 刑法典简约化：理念、方法与路径.

У ній, автор, аналізуючи історію внесення поправок до кодексу, стверджує: кримінальний кодекс, перевантажений розмитими та суперечливими поняттями, призводить до свавільного й непослідовного правосуддя. Вихід — в систематичному скороченні: слід вилучити зайві приписи, об’єднати розрізнені специфічні злочини в цілісні загальні категорії, вилучити беззмістовні формулювання, з тлумаченням яких суди мають труднощі. Його теза: коротший і точніший кримінальний кодекс не є слабкішим — він є сильнішим, адже лише закон, який чітко визначає про що в ньому йдеться, може застосовуватися справедливо.

Патології, які виявляє автор, не є виключно китайськими. Радше, вони представляють політичну культуру — присущу й Україні, де кримінальні кодекси постійно розростаються новими поняттями й доповненнями без особливого огляду на внутрішню узгодженість. Кримінальне право стає переповненим поняттями, які або є зайвими (вони нічого не додають до того, що вже виражають інші поняття), або суперечливими (при застосуванні вони призводять до суперечливих результатів), або небезпечно розпливчастими (вони надають, а не обмежують дискреційні повноваження судів та прокуратури).

У філософському сенсі, пропозиції перегляду термінів є пропозиціями концептуальної інженерії; адже останнє ставить саме ті питання, які реформатори кримінального права часто залишають недомовленими.

Які з понять є недосконалими? У чому полягає їхня недосконалість — у неточності, непослідовності, ідеологічному викривленні чи функціональній неспроможності? І як слід замінювати, переглядати чи взагалі усувати недосконалі поняття?

Що таке концептуальна інженерія?

Поняття “інженерії понять” отримало своє систематичне осмислення наприкінці 2010-х, насамперед у праці філософа Германа Каппелена Fixing Language (2018)  та в збірнику Conceptual Engineering and Conceptual Ethics (2020).

Як описують Каппелен і Планкетт у своєму вступному есе до збірника, концептуальна інженерія “займається питаннями щодо того, якими поняттями слід користуватися (і чому), як можна вдосконалити поняття, коли від них слід відмовитися та як реалізувати пропозиції щодо їхнього вдосконалення”.

Основним переконанням цієї сфери є те, що поняття не є чимось даним — що термінологія, яку ми успадковуємо від історії, традицій та несвідомого вживання, не обов’язково відповідає нашим сучасним потребам і що її можна — та слід свідомо переглянути.

Подібна потуга, звичайно, не є чимось новим. Говорячи про концептуальну інженерію, мимохіть на думку спадають такі праці філософа Рудольфа Карнапа як Überwindung der Metaphysik durch logische Analyse der Sprache (1931) чи його лекція Theoretical Concepts in Science (1959). 

Можна ствердити, однак, що проблеми права через призму концептуальної іжненерії стали розглядати ще раніше від Карнапа: у 1913, американський правник Веслі Гофельд опублікував статтю Some Fundamental Legal Conceptions as Applied in Judicial Reasoning, в якій дав визначення чотирьом поняттям, котрі зазвичай сплутують з одним поняттям “права” — праву на позов, праву на свободу, праву на повноваження та праву на імунітет.

Тому не дивує, що багато з-поміж проблем теоретиків права сьогодні є співзвучними проблемам концептуальної інженерії. До прикладу, Кевін Шарп, автор статті Philosophy as the Study of Defective Concepts в вищезгаданому збірнику розкриває, до прикладу, проблему непослідовності понять: поняттям стає непослідовним коли правила, що визначають його застосування — тобто правила, які визначають, що саме це поняття означає — при застосуванні до певних випадків призводять до суперечностей. Як пише Шарп, такі поняття, як свобода, знання та раціональність, можуть мати такі недоліки, “приводячи тих, хто оперує цими поняттями, до парадоксів та абсурдів” – і до таких понять теоретик права може додати намір, причинно-наслідковий зв’язок, співучасть, шкоду. Вихід? Концептуальна інженерія стверджує: замість розробляти дедалі витонченіші інтерпретаційні доктрини з метою приховати суперечливість, треба замінити недосконалу концепцію на її ретельніше продуману наступницю.

Чи вийде імплементувати кращі поняття?

У Центрально-Східній Європі боротьба зі спадком старих режимів – неточними поняттями в кримінальному праві, триває вже давно. Ще в 1981 Суспільна Законодавча Рада – спілка польських правників, тісно пов’язаних із профспілкою “Солідарність”, висунули, в проєкті оновлення кримінального права, пропозицію усунути неточні поняття на кшталт “хуліганських спонукань”.

І я вірю, що справа покращення права, в тому числі, звичайно, шляхом концептуального розвантаження та перегляду понять, йтиме руч-об-руч з будь-якою діяльністю спрямованою на збереження та поліпшення функціональності правової демократичної держави — адже