Розумні люди кажуть, що минуле — це чужа країна.

Якщо прислухатися до сучасного дискурсу, то може здатися, що Конституція України — це певний сакральний документ. Тут чи там (особливо щороку ближче до 28 червня)  зустрічаємо дописи, котрі спонукають обговорювати “улюблені” статті Конституції чи намагаються підловити на знанні співвідношення прав та обов’язків.

У 2000-х же публічні обговорення Конституції складалися зовсім по-інакшому. Незадоволені Основним законом у його зводі 2004 року були, здається, всі — навіть президент Ющенко. Ще в липні 2006 він закликав широку громадськість до участі в обговореннях питань конституційної реформи.