Нашу назву можна тлумачити по-різному: може це зірка, що першою осяює вечірнє небо, або ж зірочка, яка прикрашає особливо складну задачу в шкільному підручнику. Однак, створюючи наш проєкт, нас надихнула реальна “Зірочка” та її історія.

Навряд чи сьогодні комусь відомо ім’я Мойсея Гідалійовича Хайзіна (1912–2003). Кілька десятиліть він працював білетером в дитячому кінотеатрі “Зірочка”, що знаходився біля скверу ім. Тараса Шевченка в Хмельницькому.

Не одне покоління запам’ятало Мойсея — або ж Моню, як всі в місті його називали — як людину надзвичайно позитивну та щиру. Дітлахи любили його: часто він, не дивлячись на суворі правила, проводив пропускав їх на сеанс без квитків. Тож в сірі часи, коли доступ до незвичайного був обмежений вкрай, Моня слугував провідником у світ досі нечуваного та небаченого. Не даремно для багатьох саме відчуття, що ти ніби випадково відкрив для себе щось нове, закарбувалося в пам’яті сильніше від власне самих сюжетів, що презентувалися на екрані.

Моня (в капелюсі) та діти навпроти кінотеатру “Зірочка”. 1970-і роки.

Нам хочеться, щоби наша Зірочка* змогла побудити в читачеві ту ж емоцію, котру переживали молоді глядачі “Зірочки”: відчуття, що ти відкриваєш щось, чого тобі бракувало, коли твій інтерес не дає тобі зупинитися й тягне пірнати далі.

В епоху ШІ та масового рециклінгу тем різними медіа, ми хочемо, щоби ви знайшли в наших текстах щось захоплююче та раніше небачене.