Все розпочалося з анекдоту.

На початку 1970-х, в одній з катовицьких квартир пролунав жарт про те, як Мішальський — популярний герой силезьких анекдотів (дехто на кшталт Вовочки чи Чапаєва, більш відомих пост-радянській аудиторії), ходив в Африці на полювання.

Це б нічого дивного, коли б не обставини, в яких прозвучала ця байка: розповів її доктор Тадеуш Любельский на зібранні семіотиків удома в Аліції Хельман — однієї з найвідоміших польських кінознавчинь усіх часів.

З того часу, протягом понад десяти років, квартира Хельман перетворилася на місце збору невеликої групи науковців, названих пізніше краківсько-сілезькою школою семіотики кіна, або ж школою леопардів. Їхня мета —

Тоді, використовуючи це вже визначене поняття, ми можемо визначити відношення $R$.

$$\Pi x,y [xRy \equiv x CD_Q y \lor \exists z_1,…,z_n (z_i CD_Q z_{i+1} \land x = z_1 \land,…, \land y=z_n)]$$
для кожного $i = 1,…, n-1$.

Оскільки ми зазвичай маємо справу з різними типами відносин, що задовольняють…

Аналізуючи Довженка

Поле. Вийшла в поле літня сівачка сіяти і сіє. Торбина з зерном тягне її донизу. Від утоми хитається сівачка.
Син у неї вдома без ніг. Милиці під стіною. Сам долі, як пам’ятник, розбитий і знятий з п’єдесталу. На грудях “георгій”.
Сіє мати, хитається. Від усієї картини віє чимось пісен ним. і сама вона в полі, ніби зрима пісня.
В Петербурзі цар Микола II сидить за столом. Не осяває царське чоло жодна висока думка. Нудний і сірий останній з царів.
Опустились у полі руки, що сіяли. Впала на землю, як у сон, сівачка — мати інваліда.
Що може робити в цей час цар? Удає, ніби щось думає. Робітник біля верстата заплющив очі, зосереджений. Цар пише в історичному щоденнику: “Вбив ворону. Погода гарна”. Підписується: “Нікі”.