Культура

Польща може в космос: Kosmopolska (1997)

Декілька слів про забутий шедевр шведської відеоігрової індустрії

Польща може в космос: Kosmopolska (1997) # Відеоігри # Швеція

кадр з гри Kosmopolska (1997)

“Останнє, що покидає тебе, — це уява…” Цими словами починається одна з найбільш оригінальних ігор в історії шведського та європейського ґеймдеву — “Kosmopolska”, випущена 1997 року на PC студією Vision Park.

Ця гра, майже невідома за межами Швеції, вперше стала відомою завдяки авторові блоґу “The Swedish Games” — якому я завдячую за його первинний матеріал.

Вона є яскравим прикладом мультимедійних експериментів дев’яностих: гра є сумішшю пригодницької гри, FMV-відеовставок із живими акторами, міні-ігор і навіть RTS — і все це в обгортці сюрреалістичної історії про пам’ять, провину та силу дитячої фантазії.

Кадр з гри

“Kosmopolska” будується на контрасті двох реальностей: похмурої чорно-білої реальності, представленою FMV-частиною та казковим світом уяви.

Гра починається в тюремній камері, де безіменний головний герой (у титрах його називають просто “Я”, або “The Self”) прокидається з амнезією. Він не пам’ятає, хто він і за що ув’язнений. Єдиний його співрозмовник — тюремний наглядач у у виконанні Лейфа Андре (відомого у Швеції театрального й кіноактора), який відмовляється розкривати будь-яку інформацію, лише поводячи себе дивно та туманно натякаючи, що сталося щось жахливе.

Проте невдовзі ми виявляємо дивовижну властивість: взаємодія зі звичайними предметами в камері переносить нас на короткий час в інший світ — світ уяви нашого героя. Це альтернативна історія, в якій Польща бере участь у космічних перегонах із іншими державами.

Головними героями цих епізодів стають троє ентузіастів — польські космонавти, а глобальна мета гравця — допомогти Польщі перемогти в космічних перегонах, водночас розгадуючи, як уявний світ пов’язаний із реальним, і врешті з’ясовуючи, ким є в’язень і чому він опинився за ґратами.

Такий подвійний наратив робить гру особливою: барвистий, наївно-мультяшний космічний світ постійно контрастує з гнітючою монохромною камерою, і гравець поступово розуміє, що між ними існує зв’язок, набагато темніший, ніж здається спочатку. Фінальне відкриття правди про протагоніста стає по-справжньому моторошним — і це різко контрастує з загалом невинним тоном більшої частини гри.

Кадр з гри

Особливої уваги заслуговує художній стиль уявного світу, створений шведським художником Маттіасом Адольфссоном — власне, вся ідея гри народилася з малюнків, які він робив ще студентом художньої школи. Це по-дитячому наївний, карикатурний всесвіт із радянською естетикою, який перетворює технічні обмеження 3D-графіки дев’яностих на художній прийом: комп’ютерні персонажі схожі на простих ляльок і рухаються, наче маріонетки, що ідеально пасує до теми дитячої уяви. Не менш запам’ятовується музика — від гумористичної та життєрадісної до похмурої і дивної. Це була перша робота у відеоіграх композитора Юеля Ерікссона, який пізніше писав музику зокрема для серії Battlefield.

“Космопольска” була проєктом “для душі”— спробою створити щось художнє й дивне. Тільки тут ми побачимо, як FMV-відеофрагменти екзистенційних діалогів із тюремним наглядачем поєднуються з рівнями стратегії в реальному часі, натхненної тогочасними хітами на кшталт Warcraft (щоправда з цілковито ненасильницькою концепцією) або завдання, де потрібно вивчити інопланетну мову й спілкуватися нею. Та, на жаль, це обернулося слабкими продажами: маркетинговий відділ компанії просто не знав, як продавати настільки незвичний продукт…

Довгі роки ця гра залишалася лише в пам’яті тих небагатьох шведських ґеймерів, хто грав у неї в далекі дитячі роки. Та завдяки авторові  “The Swedish Games” це змінилося. Він першим створив англійські субтитри до відеопроходження гри, яке є нині доступне на YouTube та в Internet Archive — саме завдяки цьому кожен із нас може сьогодні познайомитися зі грою поближче. Бракує, звичайно, українського перекладу; однак хто зна, можливо це — питання часу, й і для цього діла знайдеться якийсь сміливець.

“Kosmopolska” —це нагадування про час, коли ігри могли бути незграбними та провальними, але щирими, сміливими та незабутніми. Це маленький, дивний і дорогоцінний фрагмент ігрової історії, і, гадаю, кожному, хто цікавиться цією темою варто спробувати познайомитись із ним поближче.

Хочете розмістити свою статтю на Зірочці*?

Надсилайте її у форму і ми опублікуємо на сайті

Схожі матеріали