Culture

Польща може в космос: Kosmopolska (1997)

Декілька слів про забутий шедевр шведської відеоігрової індустрії

Польща може в космос: Kosmopolska (1997) # Відеоігри # Швеція

кадр з гри Kosmopolska (1997)

“Останнє, що покидає тебе, — це уява…” Цими словами починається одна з найбільш оригінальних ігор в історії шведського та європейського ґеймдеву — “Kosmopolska”, випущена 1997 року на PC студією Vision Park.

Ця гра, майже невідома за межами Швеції, вперше стала відомою завдяки авторові блоґу “The Swedish Games” — якому я завдячую за його первинний матеріал.

Вона є яскравим прикладом мультимедійних експериментів дев’яностих: гра є сумішшю пригодницької гри, FMV-відеовставок із живими акторами, міні-ігор і навіть RTS — і все це в обгортці сюрреалістичної історії про пам’ять, провину та силу дитячої фантазії.

Кадр з гри

“Kosmopolska” будується на контрасті двох реальностей: похмурої чорно-білої реальності, представленою FMV-частиною та казковим світом уяви.

Гра починається в тюремній камері, де безіменний головний герой (у титрах його називають просто “Я”, або “The Self”) прокидається з амнезією. Він не пам’ятає, хто він і за що ув’язнений. Єдиний його співрозмовник — тюремний наглядач у у виконанні Лейфа Андре (відомого у Швеції театрального й кіноактора), який відмовляється розкривати будь-яку інформацію, лише поводячи себе дивно та туманно натякаючи, що сталося щось жахливе.

Проте невдовзі ми виявляємо дивовижну властивість: взаємодія зі звичайними предметами в камері переносить нас на короткий час в інший світ — світ уяви нашого героя. Це альтернативна історія, в якій Польща бере участь у космічних перегонах із іншими державами.

Головними героями цих епізодів стають троє ентузіастів — польські космонавти, а глобальна мета гравця — допомогти Польщі перемогти в космічних перегонах, водночас розгадуючи, як уявний світ пов’язаний із реальним, і врешті з’ясовуючи, ким є в’язень і чому він опинився за ґратами.

Такий подвійний наратив робить гру особливою: барвистий, наївно-мультяшний космічний світ постійно контрастує з гнітючою монохромною камерою, і гравець поступово розуміє, що між ними існує зв’язок, набагато темніший, ніж здається спочатку. Фінальне відкриття правди про протагоніста стає по-справжньому моторошним — і це різко контрастує з загалом невинним тоном більшої частини гри.

Кадр з гри

Особливої уваги заслуговує художній стиль уявного світу, створений шведським художником Маттіасом Адольфссоном — власне, вся ідея гри народилася з малюнків, які він робив ще студентом художньої школи. Це по-дитячому наївний, карикатурний всесвіт із радянською естетикою, який перетворює технічні обмеження 3D-графіки дев’яностих на художній прийом: комп’ютерні персонажі схожі на простих ляльок і рухаються, наче маріонетки, що ідеально пасує до теми дитячої уяви. Не менш запам’ятовується музика — від гумористичної та життєрадісної до похмурої і дивної. Це була перша робота у відеоіграх композитора Юеля Ерікссона, який пізніше писав музику зокрема для серії Battlefield.

“Космопольска” була проєктом “для душі”— спробою створити щось художнє й дивне. Тільки тут ми побачимо, як FMV-відеофрагменти екзистенційних діалогів із тюремним наглядачем поєднуються з рівнями стратегії в реальному часі, натхненної тогочасними хітами на кшталт Warcraft (щоправда з цілковито ненасильницькою концепцією) або завдання, де потрібно вивчити інопланетну мову й спілкуватися нею. Та, на жаль, це обернулося слабкими продажами: маркетинговий відділ компанії просто не знав, як продавати настільки незвичний продукт…

Довгі роки ця гра залишалася лише в пам’яті тих небагатьох шведських ґеймерів, хто грав у неї в далекі дитячі роки. Та завдяки авторові  “The Swedish Games” це змінилося. Він першим створив англійські субтитри до відеопроходження гри, яке є нині доступне на YouTube та в Internet Archive — саме завдяки цьому кожен із нас може сьогодні познайомитися зі грою поближче. Бракує, звичайно, українського перекладу; однак хто зна, можливо це — питання часу, й і для цього діла знайдеться якийсь сміливець.

“Kosmopolska” —це нагадування про час, коли ігри могли бути незграбними та провальними, але щирими, сміливими та незабутніми. Це маленький, дивний і дорогоцінний фрагмент ігрової історії, і, гадаю, кожному, хто цікавиться цією темою варто спробувати познайомитись із ним поближче.

Want to publish your article on Zirochka?

Submit it via the form, and we’ll publish it on the website

Схожі матеріали