Politics

“Зелений” космонавт Леонід Каденюк

Його пам'ятають як першого космонавта незалежної України — та він вписав себе й до передових українських енвайронменталістів.

“Зелений” космонавт Леонід Каденюк # Зелена політика

Фото з facebook-сторінки leonid.kadenyuk.9

Ця стаття — частина серії публікацій про історію екологічної політичної думки в Україні. 

Кадровий військовий і льотчик-випробувач, Леонід Каденюк увійшов в історію як перший космонавт незалежної України: 19 листопада 1997 року Каденюк полетів із групою дослідників у космос на американському шатлі Columbia місії STS-87.

У космосі Каденюк виконував роль вченого-біолога: протягом понад 15 діб він вивчав вплив невагомості на зростання ріпи, сої та моху.

Та найбільше українцям запам’яталася не ботанічна робота: на борту шатлу Каденюк мав додаткове завдання — заявити світові про Україну. У політ з собою, тому, він узяв прапор і герб України, герб Києва, «Кобзар», портрети Тараса Шевченка та ракетобудівників Сергія Корольова і Михайла Янгеля, записи з піснями Анатолія Соловʼяненка, Дмитра Гнатюка і групи ВВ.

Я був першим, хто полетів у космос з українським прапором і виконав завдання українського уряду. У 1997 році вперше український гімн прозвучав у відкритому космосі. — Леонід Каденюк

5 грудня 1997 Каденюк повернувся на Землю, й відтоді образ першого астронавта незалежної України міцно закарбувався в публічній свідомості. Та в тіні Каденюка-космонавта можна знайти фігуру далеко не менш цікаву — фігуру Каденюка-енвайронменталіста.

Політична біографія Каденюка

Генерал-майор Каденюк потрапив у політику в 2002: тоді він був обраний депутатом Верховної Ради як член провладної фракції Народної партії. За роки депутатства він кілька разів змінював фракції та депутатські групи і виконував обов’язки заступника голови Комітету Верховної Ради України з питань нацбезпеки та оборони. Та все ж, мусимо визнати, що він, з різних причин, не відзначився нічим екстраординарним як законодавець — тому у 2006 Каденюк залишив парламент й сфокусувався на громадській та науковій діяльності.

На мою думку, саме після завершення депутатської кар’єри в політичному житті Каденюка й відбулися найважливіші події. Всі ці роки він був безустанним поборником ідеї розвитку космічної програми та технічної освіти в Україні: лобіював та промотував різні пов’язані проєкти. Та в 2010-х, здається, до захоплень космонавта доєдналося також прагнення захистити екологію через пряму політичну дію.

Як він сам неодноразово згадував, політ у космос та спостереження за Землею з орбіти докорінно змінили його бачення проблем планети та її середовища. Тому не дивно, що в 2013 Каденюк став співзасновником ГО “Рада з екологічної безпеки” — організації, котра за мету ставила дослідження екологічних проблем та просування ініціатив зі сталого розвитку.

Як заявляється в меморандумі про співпрацю “Ради з екологічної безпеки” з  Українською Радою Миру, цілями руху є всебічне пропагування “зеленої” ідеології в суспільстві, реалізації ідей Екологічної Конституції Землі (про це далі), створення єдиної європейської “Зеленої програми” з питань захисту людини і довкілля та сприяння розробці і прийняттю життєво необхідних для країни законодавчих актів та нормативних документів у сфері екологічної політики (у першу чергу, це – Екологічний Кодекс України, Закони “Про сталий розвиток” та “Екологічну відповідальність”).

Та ще до цього, за декілька місяців до своєї раптової смерті в 2018, Каденюк опублікує статтю, котра, в певному вигляді, підсумує ідеї цього руху та проллє світло на джерела його натхнення.

“Так, Україна може врятувати світ”

У 2017 Леонід Каденюк опублікував у Віснику Національної академії наук України — ймовірно найбільш престижному українському науковому журналі, свою статтю під назвою Ідея екологічної конституції Землі як фактор національної і глобальної безпеки.

Ця стаття, не дивлячись на формат журналу, являє собою декларацію поглядів та заклик до політичної дії. Так, знаходимо в ній прямі поклики до дій:

Гадаю, що для виживання і розвитку світової цивілізації необхідним є формування нового еколого-економічного способу мислення людини та суспільства, а також домінування екологічно безпечного способу господарювання і, відповідно, створення на принципово нових ідеологічних засадах політичної сили, яка б наполегливо лобіювала в парламентах прийняття відповідних законів, що враховують органічні взаємозв’язки й залежності між людиною та природою, між суспільством і природним довкіллям. — Леонід Каденюк

На мою думку, це не може не свідчити про політичний зміст цієї статті; то ж я пропоную відповідно її прочитати.

Центральним поняттям для статті є Екологічна Конституція Землі. Ідея створення такої вперше виражена українським лісівником та економістом Юрієм Туницею усередині 1990-х. По суті, пропозиція є наступною: створити єдиний звід законів, що регулюватимуть відносини людини з довкіллям та забезпечити створення релевантних міжнародних органів — Світової Екологічної Федерації (за подобою Ради Безпеки), Міжнародного Екологічного Суду та Міжнародної організації екологічної поліції.

 

Want to publish your article on Zirochka?

Submit it via the form, and we’ll publish it on the website

Схожі матеріали