Ця стаття — частина серії публікацій про історію екологічної політичної думки в Україні. 

Кадровий військовий і льотчик-випробувач, Леонід Каденюк увійшов в історію як перший космонавт незалежної України: 19 листопада 1997 року Каденюк полетів із групою дослідників у космос на американському шатлі Columbia місії STS-87.

У космосі Каденюк виконував роль вченого-біолога: протягом понад 15 діб він вивчав вплив невагомості на зростання ріпи, сої та моху.

Та найбільше українцям запам’яталася не ботанічна робота: на борту шатлу Каденюк мав додаткове завдання — заявити світові про Україну. У політ з собою, тому, він узяв прапор і герб України, герб Києва, «Кобзар», портрети Тараса Шевченка та ракетобудівників Сергія Корольова і Михайла Янгеля, записи з піснями Анатолія Соловʼяненка, Дмитра Гнатюка і групи ВВ.

Я був першим, хто полетів у космос з українським прапором і виконав завдання українського уряду. У 1997 році вперше український гімн прозвучав у відкритому космосі. — Леонід Каденюк

5 грудня 1997 Каденюк повернувся на Землю, й відтоді образ першого астронавта незалежної України міцно закарбувався в публічній свідомості. Та в тіні Каденюка-космонавта можна знайти фігуру далеко не менш цікаву — фігуру Каденюка-енвайронменталіста.

Політична біографія Каденюка

Генерал-майор Каденюк потрапив у політику в 2002: тоді він був обраний депутатом Верховної Ради як член провладної фракції Народної партії. За роки депутатства він кілька разів змінював фракції та депутатські групи і виконував обов’язки заступника голови Комітету Верховної Ради України з питань нацбезпеки та оборони. Та все ж, мусимо визнати, що він, з різних причин, не відзначився нічим екстраординарним як законодавець — тому у 2006 Каденюк залишив парламент й сфокусувався на громадській та науковій діяльності.

На мою думку, саме після завершення депутатської кар’єри в політичному житті Каденюка й відбулися найважливіші події. Всі ці роки він був безустанним поборником ідеї розвитку космічної програми та технічної освіти в Україні: лобіював та промотував різні пов’язані проєкти. Та в 2010-х, здається, до захоплень космонавта доєдналося також прагнення захистити екологію через пряму політичну дію.

Як він сам неодноразово згадував, політ у космос та спостереження за Землею з орбіти докорінно змінили його бачення проблем планети та її середовища. Тому не дивно, що в 2013 Каденюк став співзасновником ГО “Рада з екологічної безпеки” — організації, котра за мету ставила дослідження екологічних проблем та просування ініціатив зі сталого розвитку.

Як заявляється в меморандумі про співпрацю “Ради з екологічної безпеки” з  Українською Радою Миру, цілями руху є всебічне пропагування “зеленої” ідеології в суспільстві, реалізації ідей Екологічної Конституції Землі (про це далі), створення єдиної європейської “Зеленої програми” з питань захисту людини і довкілля та сприяння розробці і прийняттю життєво необхідних для країни законодавчих актів та нормативних документів у сфері екологічної політики (у першу чергу, це – Екологічний Кодекс України, Закони “Про сталий розвиток” та “Екологічну відповідальність”).

Та ще до цього, за декілька місяців до своєї раптової смерті в 2018, Каденюк опублікує статтю, котра, в певному вигляді, підсумує ідеї цього руху та проллє світло на джерела його натхнення.

“Так, Україна може врятувати світ”

У 2017 Леонід Каденюк опублікував у Віснику Національної академії наук України — ймовірно найбільш престижному українському науковому журналі, свою статтю під назвою Ідея екологічної конституції Землі як фактор національної і глобальної безпеки.

Ця стаття, не дивлячись на формат журналу, являє собою декларацію поглядів та заклик до політичної дії. Так, знаходимо в ній прямі поклики до дій:

Гадаю, що для виживання і розвитку світової цивілізації необхідним є формування нового еколого-економічного способу мислення людини та суспільства, а також домінування екологічно безпечного способу господарювання і, відповідно, створення на принципово нових ідеологічних засадах політичної сили, яка б наполегливо лобіювала в парламентах прийняття відповідних законів, що враховують органічні взаємозв’язки й залежності між людиною та природою, між суспільством і природним довкіллям. — Леонід Каденюк

На мою думку, це не може не свідчити про політичний зміст цієї статті; то ж я пропоную відповідно її прочитати.

Центральним поняттям для статті є Екологічна Конституція Землі. Ідея створення такої вперше виражена українським лісівником та економістом Юрієм Туницею усередині 1990-х. По суті, пропозиція є наступною: створити єдиний звід законів, що регулюватимуть відносини людини з довкіллям та забезпечити створення релевантних міжнародних органів — Світової Екологічної Федерації (за подобою Ради Безпеки), Міжнародного Екологічного Суду та Міжнародної організації екологічної поліції.