Український Комп’ютерний Проєкт — перша соцмережа для українців
Як українсько-американські студенти надихалися шістдесятниками та творили першу соцмережу ще пів століття тому.
4 з 5 українців сьогодні щоденно користуються соцмережами на кшталт Instagram та Facebook. І хоча здається, що попит на віртуальні спілкування та обмін інформацією поміж нами з’явився лише не так давно, правда є набагато неочікуванішою та цікавішою.
Незаслужено забутою главою в історії мрії злучити українців за допомогою інформаційних технологій та дати нам можливість взаємодіяти є історія Українського Комп’ютерного Проєкту початку 1970-х та його керівника — Юрія Савицького. Читаємо в журналі Нові Горизонти:
“Користь від Українського Комп’ютерного Проєкту буде величезною.
Скажімо, наприклад, Союз Українок хоче розпочати кампанію з набору нових членів в місцевості, де ще не діє осередок. Центральний офіс зможе просто попросити з бази даних комп’ютера список імен та адрес усіх українок у віці 25—30 років, які проживають у тій місцевості. Потім Союз може надіслати цим дівчатам запрошення стати новими членкинями.
Або, наприклад, група студентів їде до Чикаґо і хоче познайомитися з дівчатами-українками. Вони могли б миттєво знайти потенційні знайомства, отримавши з комп’ютера список дівчат відповідного віку, що мешкають у місті. Потенціал користі Українського Комп’ютерного Проєкту справді вражає. За п’ять років ми змогли б занести в базу дані майже кожного активного і діяльного українця в США.”
Народжений у 1944 в сім’ї примусових переселенців, молодих українських інтелігентів Зиновія та Теодозії Савицьких, Юрій Савицький сьогодні є легендарною постаттю в історії українського студентського руху за океаном.

Юрій Савицький наприкінці 1960-х рр.
У 1967 він став співзасновником та першим президентом Української Студентської Громади міста Нью-Йорку. Нью-йоркська громада була першим подібним молодіжним гуртком за океаном — по суті, продовженням справи Драгоманова, Лисенка та всієї традиції громадської, культурної та просвітницької роботи студентських громад.
Не здивує тому справді бунтарське походження організації: свого часу, Юрій Савицький опише, що потреба створити нову організацію виникла з того, що еміґрантська спільнота нехтувала інтересами студентства, тим самим відштовхуючи від себе найкращі молоді уми. Нью-Йоркська громада стане справжнім втіленням бунтарського духу 1960-х — звичайно що з українською енергією. Потугами громадівців відбуватимуться аматорські кінофестивалі та фотовиставки, буде організовано експериментальний коледж — і навіть, згідно з ознаками часу, відбуватимуться перші свого роду соціологічні дослідження сексуальних преференцій молодих українців США.
Як зазначатимуть нью-йоркські громадівці в своїх публікаціях, надихатимуть їх на їхню діяльність будуть українські шістдесятники. Героїчний приклад покоління, що повстало проти тоталітарної машини, зробить українських митців та дисидентів названими інтелектуальними батьками молодої ґенерації заокеанських українців: наприкінці 1960-х майже повсюдно в матеріалах громадівців виднітиметься переосмислення в північноамериканському контексті. Об’єднати економічні та інтелектуальні ресурси щоби зберегти українську ідентичність для наступних поколінь — така стояла перед нью-йоркською громадою мета.
Чи не найголовнішу роль у процесі об’єднання, на думку голови, мав зіграти Комп’ютерний Проєкт — комп’ютерна мережа, що могла б об’єднати всю українську молодь та дати швидкий доступ до контакту з будь-ким із зареєстрованих користувачів. Фактично, на початку 1970, коли розпочалася робота над Проєктом, Юрій Савицький зміг концептуалізувати щось типу українського прото-фейсбуку та прото-тіндеру — і це не лише за десятиліття до появи цих платформ, а й за кілька років до початку масової адаптації персональних комп’ютерів. Згадуючи про ті часи в інтерв’ю Зірочці*, Савицький розповідає:
“Це був лише початок, і я хотів, використовуючи мейнфреймовий комп’ютер… персональних комп’ютерів тоді ще не існувало, і я використовував мейнфрейм, працюючи над кодуванням даних на кошти з членських внесків, і я мав створити цю базу даних…
Я хотів її постійно розширювати. Моєю мрією було дати більшості українських студентів у США можливість встановити один з одним зв’язок, щоби кожен студент став доступним.
Я мріяв про це, але ніхто, крім мене, не бачив користі від цього, і тому я обговорював це лише з кількома людьми, знаєте, у своєму офісі чи де-інде.
Але все ж, метою Комп’ютерного Проєкту було на початок зареєструвати всіх студентів, тому що ми [американські українці поза Нью-Йорком] не мали тоді студентських груп – громад, як ми їх називали у Нью-Йорку, яка була найбільшою студентською організацією, і за яку я відповідав поки навчався в медичному коледжі в Нью-Йорку.“
На ділі, ім’я Юрія Савицького можна внести в перелік піонерів соцмереж — адже ще впродовж кількох десятиліть після завершення активної фази розробки Українського Комп’ютерного Проєкту ідея створити мережу соціальних кіл вважатиметься чимось недосяжним. Українські студенти могли вчинити революцію в світі інформаційних технологій — та політична кон’юнктура на еміґрації й брак фінансування (а перша фаза проєкту оцінювалася тоді в $10 000 — середній річний заробіток американського домогосподарства) не дали українцям запустити першу в історії соцмережу.
Пропрацювавши над проєктом ще декілька років впродовж студій, Юрій Савицький завершив активну роботу над Проєктом одночасно з випуском з Корнелльської медичної школи та завершенням його повноважень в нью-йоркській громаді. Впродовж ось уже як пів століття він працює лікарем-психіатром; неодноразово відвідав він Україну, де мав змогу працювати з колишніми політв’язнями та жертвами радянської каральної психіатрії. Сьогодні він продовжує мешкати в місті Ріверсайд, штату Коннектикут, де наразі готується вийти на заслужений відпочинок.
Want to publish your article on Zirochka?
Submit it via the form, and we’ll publish it on the website
Схожі матеріали
-
# Lost media
Де Автанділ бл*? Як загадкова касета спровокувала розшук рокуРік тому в інтернеті з'явилася касета з загадковим хіт-парадом. З того часу інтернет-детективи витратили багато часу, намагаючись з’ясувати більше деталей — але без особливого успіху.
-
# Відеоігри
Польща може в космос: Kosmopolska (1997)Декілька слів про забутий шедевр шведської відеоігрової індустрії
-
# Музика
Короткий вступ у світ Гени Дунаєва — легенди київського андерґраундуПоет, панк, трагічний геній — він не здобув популярності за життя, але пам'ять в музичних колах живе про нього й сьогодні.