У 1918, світ побачила збірка “На порозі Нової України: Гадки і мрії” Михайла Грушевського. Вважається, що саме в ній — вперше в літературі — відомий історик та соціаліст Грушевський сформулював геополітичну концепцію України, спрямовану на Чорне море.

У своїх есе “Наша західна орієнтація”, “Орієнтація чорноморська” та “Нові перспективи”, Грушевський наголошує: залишаючись органічною частиною Європи, Україна має найтісніші зв’язки саме з Чорноморським регіоном. Тож тісне партнерство з цими державами є тому найбільш логічним і природним шляхом розвитку.

Звернімось до першоджерела, до праці “Нові перспективи”:

Тільки маючи на меті завсіди, як кінцеву мету, федерацію світову, я буду виходити, як з першого конкретного кроку до неї, з федерації країв, зв’язаних географічно, економічно й культурно, а не з якоїсь федерації поневолі, на тій підставі, що ми колись разом були піймані при різних оказіях і замкнені до одної в’язничної клітки. І як першу ступінь до такої федерації, продиктованої географічною, економічною й культурною спільністю, я вважаю економічне й культурне сотрудництво, кооперацію народів Чорного моря.

Се співробітництво може бути незвичайно корисне. Чорне море об’єднує й зв’язує докупи краї з дуже відмінними фізичними й господарськими умовами, які незвичайно добре можуть себе доповняти. В одних дуже гарні умови для продукції збіжжя, інші можуть дати вовну, бавовну (хлопок), вино, овочі. Одні багаті деревом і углем, інші його потребують.Одні містять в собі невичерпні поклади залізної руди, як Україна. Інші мають мідь, срібло, нафту, сіль.

Тісно зв’язавшись між собою, сі чорноморські краї можуть сотворити незвичайно багату, велику і многосторонню економічну базу, і елементарне піклування про добро народне вимагає такої економічної політики, щоб економічна робота на сій базі велась власними заходами.

Щоб продукти сих країв не вивозились з чорноморських портів всякими іншими сторонніми кораблями – французькими, англійськими, данськими, норвезькими, тільки не українськими, не болгарськими.

Щоб коли через сі краї йшли старі природні торговельні шляхи до Індії, до Середньої Азії й Китаю, до Перської затоки, Сирійського побережжя, Аравії й Єгипту, щоб сі шляхи були відновлені й наладжені в сучасних технічних формах засобами самих тутешніх народів.

Щоб коли через сі краї будуть іти великі транзитні дороги на Схід, то при них наші люди чи інші місцеві не були тільки носіями або мажчиками, а щоб сей транзит був у руках сих країв, через котрі він веде.

Я не хочу, щоб наш нарід, чи турецький, чи якийсь інший займавсь на своїй землі тільки моральним досконаленням, укладанням гарних пісень чи компонуванням оригінальної східної музики, а щоб він повною рукою використав також і ті природні багатства, які історія дала в його руки, а він оплатив їх великими жертвами крові. Щоб він зужиткував їх вповні для себе, для своїх широких трудящих мас, а не давав їх використовувати чужоземному капіталізмові.

Чорноморське співробітництво Грушевський вважав найкоротшим шляхом до майбутньої європейської та світової федерації. Проте його геополітичне бачення не обмежувалося лише півднем. Чорноморська концепція цілком органічно доповнювала іншу його ідею — федерацію з білорусами та литовцями, озвучену ще в 1909 році у статті “Україна, Білорусь, Литва”, опублікованій у віденському “Ukrainische Rundschau”. Таким робом, історик вбачав потребу багаторівневої співпраці, спрямованої на єднання європейського простору.

На превеликий жаль, через низку об’єктивних причин, поза цим фрагментом доктрина чорноморської кооперації Грушевського залишилася фактично нерозвиненою та майже забутою.

Та 2026 — це час, коли з боку міжнародної спільноти зростає зацікавленість до Чорного моря та т.з. Транскаспійського міжнародного транспортного маршруту. Сполучаючи ЄС та КНР, цей коридор оминає як територію Росії, так і Суезький канал, проходячи, натомість, через Каспійське та Чорні моря. І хоча в поточних умовах війни, Україна залишається почасти осторонь основного маршруту, експерти підкреслюють — брати участь у цьому проєкті є в інтересах України.

Логістика може стати драйвером як інтеграції України та інших країн Причорномор’я в ЄС, так і ближчої співпраці поміж самими державами, розташованими на Чорному морі.

Чорноморський простір

Окремою проблемою в творенні об’єднаного чорноморського простору є проблема поневолених народів Причорномор’я — насамперед з Доном та Черкесією.

В інтерв’ю Зірочці*, прес-секретар Донського Республіканського Руху Костянтин Качалов висловлював думку про охочість інтеграційних проєктів поміж відновленою Донською державою та Україною й країнами Кавказу. Подібну думку можемо знайти також в історії української політичної думки: ще в 1930-х, в еміграції, спільно з козацькими, вірменськими, азербайджанськими та грузинськими діячами, в рамках ширшого прометеївського руху, українці брали участь у Союзі Чорноморських Держав.

Понад те, в Причорномор’ї досі невирішеним залишається питання Абхазії та грузинсько-абхазький конфлікт.