Краківська школа анімації — це середовище аніматорів, яке сформувалося у Кракові (Польща) навколо місцевої Студії анімаційних фільмів (Studio Filmów Animowanych, SFA). Ця студія з’явилася в 1966 році з ініціативи режисера та педагога Казимежа Урбаньського (1929–2015).

У 1974 році студія стала незалежною від загальнопольського управління, й уже невдовзі здобула вона помітне місце на світовій анімаційній мапі — свідченням цього були нагороди, присуджені на численних фестивалях у Польщі та за кордоном. Проіснувала школа аж до 2004.

Створювали там майже виключно авторське кіно: одна людина писала сценарій, нерідко відповідала й за художнє оформлення, а часом сама ж і анімувала, монтувала, ба навіть добирала музичне оформлення. “Анімований не означає анонімний” — любили там повторювати, писав Єжи Армата.

На відміну від інших польських студій такого профілю, краківська особливо робила ставку на твори, адресовані дорослому глядачеві (хоча траплялися й фільми, розраховані на широку аудиторію). Головна спільна особливість режисерів — це великий вплив пластичних мистецтв на їхні анімаційні твори. Всі фільмарі були добре освічені в пластиці, бо всі вони обов’язково знайомилися з нею в краківській Майстерні кінорисунку на факультеті живопису та графіки Академії образотворчих мистецтв імені Яна Матейка.
“Краківські режисери пробують поєднувати здобутки класичної анімації з новими суто кінематографічними засобами вираження”, — написав якось про краків’ян польський кінокритик Єжи Армата.

Зірочка* пропонує добірку анімаційних фільмів, що можуть вперше познайомити глядача з цією школою.

Syn / Син (1970)

Сюрреалістична робота Ришарда Чекали про прірву між поколіннями батьків та дітей.

Jak to się dzieje, pyta Agnisia, że na ekranie widzimy misia / Як це так, запитує Яся, що ми на екрані бачимо ведмедика (1970)

Експериментальна картина Юліана Антоніша для дітей, яка пояснює, як працюють телевізор і телебачення.

Krąg / Коло (1978)

Психологічна драма, імпресія Єжи Куці, присвячена людині та її оточенню. У ній, як описував це Єжи Армата, “логіка черговості подій замінюється логікою пам’яті”.

Як пояснював режисер, він трактує фотографії як цитати з реальності, вклеєні у світ художника, створений з малюнків та вирізок; саме це творить складний контраст між двома світами, присутніми у фільмі.

Film animowany / Анімаційний фільм (1982)

Історія про гротескні пригоди пари закоханих, створена режисером Александером Срочинським.

Фільм не доступний на YouTube, але його можна безкоштовно переглянути за посиланням.

Opcja zerowa / Нульовий варіант (1983)

Пацифістська імпресія режисера Кшиштофа Ківерського. Фільм, що образною мовою критикує індустріально-мілітарний комплекс, котрий уніфікує людей і, зрештою, не залишає від них нічого, окрім медалей на порожньому місці.

Nielotek / Нелітаючий (1984)

Спрямований на аудиторію різного віку, цей мультфільм Луції Мруз оповідає історію пінгвіна, котрий, попри свою вроджену нелетючість, понад усе хоче літати.

Światło w tunelu / Світло в кінці тунелю (1986)

Стрічка Юліана Антоніша про трагікомічну історію чоловіка, що помирає. Лікарі борються за його життя, але марно; тож наприкінці його душа, покинувши тіло, жадібно біжить до світла. Однак джерело цього світла виявляється не тим, чим здається.

Особливістю цього фільму, як й пізніших робіт Антоніша, є техніка їх виконання: ця анімація була створена безпосередньо на кіноплівці. У 1977 році в мистецькому маніфесті режисер представив бачення фільму, створеного без використання камери — то ж всі кадри малювалися, розфарбовувалися, дряпалися і навіть випалювалися безпосередньо на плівці, представляючи авторську техніку “анімації без камер”.

Фільм недоступний на YouTube, але його можна безкоштовно переглянути за посиланням.