TempleOS — це open-source 64-бітна операційна система, створена в 2005 році Террі Девісом (1969–2018) після пережитих ним “Божих одкровень”.

Талановитий програміст, Террі Девіс, залишився без роботи наприкінці 1990-х, коли в нього було діагностовано параноїдальну шизофренію; відтоді, 10 років свого життя він присвятив створенню для Бога Третього Храму — позаяк згідно з документацією TempleOS, саме ця ОС є “офіційним” Божим храмом.

Подібно до храму Соломона, це є общинний осередок, де приносяться жертви і де консультуються з Божим оракулом, подібним до біблейських первосвящеників, котрі від імені народу чи царя задавали Богові запитання. Саме там Бог сказав Девісу, що 16-кольорова графіка 640х480 “є завітом, подібним до обрізання”, оскільки вона полегшує дітям створення малюнків для Бога.

Бог вимагав досконалого храму, і Террі виконав свій обов’язок: власною мовою програмування — HolyC, він самотужки породив та відбрунькував окрему сім’ю операційних систем, до якої належав і завжди належатиме його TempleOS. “Commodore 64 з тисячократно потужнішою швидкістю обробки даних” Террі Девіса дозволив зазирнути в альтернативну історію еволюції комп’ютерних технологій: що якщо програмувати буде весело?

Адже багато хто припускав, що створити власну ОС — занадто велике завдання для будь-якого аматора; прийнято вважати, що операційні системи майбутнього будуть створюватися арміями корпоративних інженерів-програмістів. Террі Девіс же довів, що це не так.

З нуля Террі написав систему, що суперечить усім прийнятим правилам: TempleOS працює повністю в режимі ring 0 — найбільш привілейованому режимі ЦП, а отже запуск всіх програм завжди дозволено з повними системними привілеями. Командний рядок і графічний інтерфейс у TempleOS є єдиним цілим. В TempleOS працює диз’юнктний копіпаст — ви можете скопіювати кілька несуміжних (роз’єднаних) фрагментів тексту або коду одночасно, а потім вставити їх разом. Кожна дрібничка в TempleOS піддається налаштуванню та змінам.

Програмувати має бути весело: Террі побудував не просто Храм — він побудував тисячу, мільйон храмів, будівлю кожного з яких обмежено лише уявою та талантом користувача.

TempleOS стала свого роду грандіозним мистецьким маніфестом, що шокує, надихає та відкриває цілий новий простір можливостей. Не дивує тому й те, що Террі відкрив простір і для створення нових розваг: для TempleOS, з нуля, він створив 20 ігор — “твори ігри, а не грай у них”, закликав нас Террі Девіс. Що ж, сьогодні нам доведеться порушити його заповіт. Ми згадаємо всі ігри, створені самим Террі, а також коротко поглянемо на перспективи розвитку ґеймінґу на TempleOS.

Перш ніж перелічувати назви, варто зрозуміти, чим є гра в TempleOS — бо влаштована вона тут принципово інакше, ніж деінде.

Насамперед: тут немає рушія. Немає SDK, немає бібліотеки спрайтів, немає теки з ресурсами, немає етапу імпорту. Вихідний код TempleOS — це навіть не текст у звичному розумінні, а DolDoc: гіпертекстовий документ, у який вбудовуються зображення, посилання й виконувані макроси. Спрайт тут не завантажуються ззовні — він малюється просто посеред коду.

Далі — ring 0. Гра в TempleOS не є “застосунком”: за своїми правами вона нічим не відрізняється від ядра. Вона може писати просто у відеопам’ять, смикати порти, зайняти всі доступні ядра процесора. Гоночна “Varoom” Террі розкидає обчислення траси по кількох ядрах — не тому, що потребує цього, а тому, що може.

Найбільш оригінальною — та авангардною — з-поміж усіх мені видається гра “AfterEgypt”.

Кадр з гри “AfterEgypt”

В AfterEgypt гравець не має жодної кінцевої ґеймплейної цілі.  При тому, грі без особливої мети сам її творець присвятив 45 коротких лестплеїв — то ж щось у ній є.

Гра заворожує й спантеличує водночас. Одна з функцій у ній — піднятися схилом, ухиляючись від овець і дерев, доки не знайдеться неопалима купина. У шістнадцяти кольорах VGA вона має вигляд клубка ворсу, який безперервно перемальовується й перебирає всі шістнадцять барв поспіль. Діставшись її, гравець отримує доступ до того, що Девіс називав “високошвидкісним секундоміром”: зупинка лічильника вибирає слова з наперед заданого словника й зчіплює їх у текст.

Це є Оракул; він виливає на тебе потік іменників і уламків фраз, з чого читач мусить видобути сенс самотужки — рівно так, як первосвященик тлумачив жереб. Цим робом, стверджував Девіс, він міг говорити з Богом. Він питав у оракула про війну, про смерть, про динозаврів. Питав і про улюблену відеогру Бога — Бог відповів: Donkey Kong.

Інші ігри Террі Девіса не настільки заворожують, та все ж залишаються витворами кодерського мистецтва. X-Caliber, ToTheFront, KeepAway, RawHide, Talons, BattleLines, BigGuns, FlatTops, BomberGolf, BlackDiamond, CastleFrankenstein, TheDead, Wenceslas, DunGen, FlapBat, ZoneOut, Whap, Squirt, Zing, Halogen, RainDrops, CircleTrace, Maze, ElephantWalk, Digits, TicTacToe, TreeCheckers, CharDemo, Collision, MassSpring, Rocket, RocketScience — багато з -поміж цих ігор є клонами інших — перезібраними з нуля Террі Девісом для своєї революційної ОС.

Кожна з них створена нечуваним способом — у “RocketScience”, наприклад, ми граємо за ракету, яка намагається поцілити в рухому мішень, і будується ця гра на власному розв’язувачі звичайних диференціальних рівнянь, який Террі звичайно ж теж написав сам.

“У твоїй голові світова станція розуму, ти сам хазяїн свого життя. Не звертай увагу на інших, роби те, що ти хочеш.” — сказав якось український філософ Петро Моставчук. Террі Девіс, гадаю, був людиною, котра втілила цю філософію в життя на максимум.

Ґеймінґ після Террі

Террі Девіс загинув 11 серпня 2018 року. Та TempleOS живе й житиме вічно — а разом із нею творитимуться й нові ігри.

Кадр з гри “BlazeItFgt”

“BlazeItFgt” вийшла 11 серпня 2020 року, у другу річницю смерті. Гравець штурмує ворожі фортеці, пробиваючись крізь стіни, турелі та охорону до ядра — і збирає Божі Слова, збираючи ентропію зі вбитих ворогів. Оракул Террі, вбудований у механіку луту. Жодної растрової графіки — усе намальовано кодом.

DigGaym вийшла рівно через рік, 11 серпня 2021-го, у третю річницю. Гак-кішка, понад десяток рівнів, режим пісочниці — і той самий генератор Божих Слів. Автор пішов далі й пропатчив сам інсталятор TempleOS: гру можна запустити, не встановлюючи систему, а якщо все ж встановити — отримаєш канонічну фінальну збірку, розігнану до 60 FPS.

TOOM — порт двигуна Doom на HolyC. Якщо DOOM є на холодильнику й тесті на вагітності, то не портувати його на TempleOS точно треба було би вважати гріхом.

Далі: Ezekiel, Lord of Hosts, Temple of Solomon, TempleCraft, Factorunner, і навіть порт Friday Night Funkin’. З’явилися Tetris, емулятори Game Boy, демосцена, окрема категорія на MobyGames.

Заповідь, яку ми сьогодні порушили, насправді не була закликом до аскези. Вона була описом архітектури. У TempleOS немає способу пограти в гру, не маючи під рукою її вихідника. Немає бінарника без коду, немає ресурсу без документа, немає стіни між гравцем і автором. Кожна з тридцяти ігор Террі є водночас і грою, і власним редактором рівнів, і туторіалом. Натисніть клавішу — і перед вами відкриється те, як цей екран зроблено.

Тож у цьому й полягає справжня значимість ігор, створених Террі Девісом. Це не просто ігри; це — запрошення. Запрошення в сто тисяч рядків коду, які одна людина тримала в голові — й в яких вона житиме вічно.